Перший ранок

В мене назбиралось думок на декілька коротких постів – треба відволіктися та обмінятися думками. У Олексій Тимофєєв є рубрика "поради молодому СЕО". Дуже ії поважаю. А в мене будуть не поради, більше виплеск емоцій – #сторізкоротуни

Зранку 24го мене розбудив колега. Коли я лише побачив його номер і дзвінок до світанку, одразу зрозумів що "#здець".

Усі лякали війною з жовтня. Ми проговорювали в компанії плани, але розуміли, що у разі повномасштабної війни ми просто не виживемо (реально помилялися, вижили ще й як). Тепер, звісно, у кожної компанії буде план на випадок війни, а от 24го з ранку він був досить теоретичний. Доречі, майже в усіх компаній з якими я спілкувався, розроблені плани пішли не за планом.

Перша думка: "бл@, тривожна валіза ніхера не зібрана, що взагалі там має бути?". Хоча за декілька днів до цього ми розсилали цю інфо на всіх співробітників, але хто ж там що зібрав.

Друга: "Терміново має бути комунікація з командою". В голові хаос. Але треба.

Потрохи починає вмикатися мозок. Дзвоню фінансовій директорці, узгоджуємо термінові платежі (це ще 6 ранку), включно з позаплановою зарплатою, паралельно дописую лист команді. Читаю, розумію, що як прочитав - сам заспокоївся трохи. Тому таки відправляю на всіх.

Знаю, що рятувальний план спрацював лише в тих, хто запланував з першим вибухом виїхати машиною за кордон. Ті, хто почав їхати о 6:30, вже стали у затори. А оскільки я нікуди не планував їхати, то мій особистий план ліпився просто в онлайні.

Друзі-СЕО, поділиться, що в вас було на думці сказати команді зранку 24го лютого?

Друзі-не-СЕО, про що ви думали? Що почули від керівництва? А що, вже з оглядом на поточний досвід, краще було б почути від керівництва?

Львів, 15.03.22