Рік війни

Майже рік війни. Згадав, що рівно рік тому написав загального листа на співробітників. Тоді я вважав такий лист правильним, але лише зараз розумію, наскільки я помилявся майже в усьому.

Я був серед тих, хто не вірив у можливість повномасштабної війни. Коли мозок не вірить, він відкидає всі докази інших точок зору. Мене особисто цей рік навчив не захоплюватися єдиним варіантом майбутнього, а зважувати вірогідність усіх варіантів, якими б неприємними вони не були.

Фінтех не зупинився з початком повномасштабного вторгнення. Так, були категорії, які впали на 90-95%, але загальний обсяг платежів не зник, а миттєво перерозподілився в інші категорії. Наприклад, перші дня війни ми обробляли в декілька разів більше платежів, ніж у мирний час, тому що були єдиною платформою для донатів на Армію з карт Є-підтримка. Я вже якось писав про те, який це був стрес-тест.

Я вважав, що дзвінків у кол-центр у разі початку війни не буде. Навпаки, їх стало навіть більше. Як з питаннями по донатам, так і по критичним для початку війни “звичайним” сервісам, таким як поповнення мобільного та P2P.

Вразили банки-партнери. Вони не припинили роботу, як я тоді писав, а навпаки, вирішували усі питання на мільйони гривень під чесне слово у телефонному режимі. Було дуже лячно, бо якщо б порушилася будь-яка з тих домовленостей в месенджерах чи просто телефоном, компанія Portmone це б не пережила.

Якщо трохи відсторонитися від жахів війни, можна сказати, що нашому бізнесу пощастило зустріти початок вторгнення умовно підготовленими:

• Covid навчив нас, що для роботи компанії необов’язково ходити в офіс. Усі мають віддалений доступ (чого не було ще в 2019) і вміють працювати автономно.

• Війна 2014-2022 навчила нас тому, що економічна активність не зникає під час війни, а мобілізується і трансформується. І при найменшій нагоді намагається повернутися до звичних показників. Тож, ніколи не буває, що вже “все пропало”.

• Мені страшно уявити, якщо б в самий перший день на додаток до БТР і танку в Києві були б ще прильоти по інфраструктурі, блекаут та відсутність інтернету та зв’язку. Розтягнутість цих дій в часі дала нам можливість долати ці проблеми поступово. 

Хоч очікування, що “все будет хорошо” і не справдилось, дружня вмотивована команда витягла компанію, працюючи під обстрілами, з окупації, без світла, тепла та зв’язку. Бо всі розуміли без додаткових пояснень, що працюючий платіжний сервіс - це зовсім не про виконання планів. Це про додаткове джерело впевненості людям, що поповнення мобільного, донати на Армію або Р2Р спрацюють без затримок. І запевнення бізнесам, що не треба переходити на виключно готівку, бо гроші по еквайрингу зараховуються вчасно, як завжди. Дякую команді, ви круті! 

Ну і наш корпоратив з нагоди 20-річчя Portmone звісно не відбувся. Не те щоб ми сумували саме з цього приводу, бо є більш значущі речі. Але ми для себе вирішили, що обов’язково маємо зібрати команду та ключових партнерів після Перемоги.